Історія
Кечак: від трансу до сцени
Як хор із бальського ритуалу трансу перетворився на драму «Рамаяна» для відвідувачів у 1930-х роках, і чим кечак є і чим він не є сьогодні.
Оберіть вечір на пляжі Меласті ↗Швидка відповідь
Кечак — це сценічна форма двадцятого століття, побудована на давнішому ритуалі. Його хор походить від сангх'янгу — священних бальських танців трансу, під час яких, за віруваннями, у виконавця входить невидима сила. У 1930-х роках Вальтер Спіс, художник і музикант з Німеччини, та бальський танцівник Ваян Лімбаk надали співу форми драми «Рамаяна» для іноземної публіки, а гастрольні трупи Лімбака зробили її відомою за кордоном. Те, що ви бачите в Melasti, — саме ця сценічна форма.
Ритуальне коріння
Танці сангх'янг ґрунтуються на вірі в те, що дух, х'янг, може входити в тіло виконавця, зануреного в транс. Вони священні й виконуються лише під час бальських релігійних церемоній — у варіантах, що включають дівчат, які танцюють у трансі, та чоловіка, який переймає рухи мавпи, у супроводі хору, що співає. Кечак описують як такий, що бере коріння від сангх'янгу — екзорцистського танцю, який вводить у транс, — і як первісно ритуал трансу в супроводі чоловічого хору. Саме цей хор і зберігся у сценічному шоу.
1930-ті роки
Вальтер Спіс, який оселився в Убуді 1927 року, глибоко зацікавився ритуалом і адаптував його як драму за мотивами «Рамаяни», з танцем, для західної туристичної публіки. Він працював з індонезійським танцівником Ваяном Лімбаkом, який популяризував кечак, організовуючи міжнародні гастролі бальських труп. Дослідник і хореограф І Ваян Дібія розставляє акценти інакше: він припускає, що місцеві виконавці формували цю форму ще до того, як Спіс її побачив, і що Лімбаk у 1920-х роках увів рухи баріс у роль провідника хору.
Голоси замість гамелану
Незвичайне в кечаку порівняно з більшістю бальських танців — це відсутність інструментів. Інші танцювальні драми супроводжує оркестр гамелан; кечак використовує лише людський голос. Лімбаку й Спісу приписують заміну оркестру хором «чак», а Міністерство туризму Індонезії описує танцівників, які сидять у колі й виспівують ритм без гамелану. Цей спів став одним із найупізнаваніших звуків Балі — його семплували в саундтреках до фільмів і поппіснях протягом десятиліть.
Виконується для відвідувачів
Від самого початку кечак створювався для публіки і досі залишається шоу. Вікіпедія зазначає, що вистави відбуваються щовечора в храмах Улувату та Танах Лот, а також на сценах, збудованих для кечаку в інших місцях, зокрема в Убуді, культурному парку Garuda Wisnu Kencana та на пляжі Пандава. Танцівники зазвичай приходять із сусідніх сіл, часто поєднуючи виступи з іншою роботою, і отримують платню з продажу квитків. Пляж Меласті — одна з таких сцен, де вистави влаштовують для відвідувачів на заході сонця.
Все ще змінюється
Кечак з моменту свого виникнення виконували переважно чоловіки, а перший жіночий гурт кечак з'явився лише 2006 року. Транс не зник остаточно: під час спалення Ханумана танцівник у цій ролі може отримати благословення від жерця й увійти в транс для танцю з відбиванням вогню. Балійський танець загалом був визнаний ЮНЕСКО 2015 року в трьох жанрах — від сакрального до розважального, — що нагадує: на Балі межу між обрядом і виставою прокладають ретельно.
Що таке кечак, а що — ні
Це жива форма балийського мистецтва зі справжнім ритуальним корінням і довгою, багато обговорюваною історією як вистави для сторонніх. Це не храмова церемонія, яку вам дозволили подивитися, і це не те, що існує в незмінному вигляді століттями. Знання цього не робить годину менш вражаючою; воно допомагає краще зрозуміти те, що ви чуєте. Кола голосів, транс-спів і Рамаяна — усе це походить із Балі, зібране у форму, яку ставлять для відвідувачів уже майже століття.
Джерела